Київ. Це мінлива субстанція фата моргана. Найкраще це видно з книжки Олеся Ільченка «Деякі сни або Київ якого немає» в якій поєднані тонкі ліричні вірші і чорно-білі фотографії Києва початку 80-х. Не туристичні об’єкти а будинки в яких народжувались і жили люди. Прикрашені різьбою двері ажурні балкончики засніжені під’їзди і дерева біля дверей.

Можна вдатися і до такого порівняння: тексти Олеся Ільченка – це не фотоальбом а гербарій: колекція крізь сухуваті контури якої просвічує живе лице любого напівзабутого Києва – з усіма його снами і мріями. Колекція снів. Гербарій марень… Можна сказати навіть більш піднесено й містично: не лице а лик. Цей лик вимагає (або радше просить) особливої філософії Міста: дивакуватого як на сьогодні а проте вкрай необхідного настрою урбаністичної софійності коли хвилі питань змінюються хвилями відповідей новобудови сприймаються як останні буттєві проблеми а спогади про первісні назви перейменованих вулиць звучать як найвишуканіші рими. Відомий літературо- і києвознавець Мирон Петровський розмірковуючи над початковим і теперішнім ликом містичного міста висловлює думку яку можна було б узяти за своєрідне резюме (чи за обов’язкове мотто?) до книги віршів Олеся Ільченка: "Усі наші спроби й намагання так або інакше описати Київ – у кращому разі словесні моделіміста не більше. З усіх текстів що описують місто найзмістовнішим залишається він сам: міський текст Києва київський текст. Чи ж варто створюючи тексти опису руйнувати текст від якого відштовхуємося? Створюючи копію руйнувати оригінал? Але хіба не цим займається влада що послідовно одна за одною змінюється в місті? У радянські часи булю знищено більше міських історичних пам’яток аніж за тисячу років попередньої історії міста зі монгольським нашестям включно. З живого тіла міста вирвали його найкоштовніші частини як мародер вириває золоті коронки з рота поранених на полі бою. З часом виявилося що руйнувати місто можна не тільки шляхом знищення пам’яток а й з допомогою нових забудов".

Утім тут варто зробити одне застереження: вірші Олеся Ільченка не тільки про Київ. Або якщо бути докладнішим не тільки про той Київ який ми бачимо за вікном. Це вірші зроблені як і сіни з того Києва яким він подекуди може бути.  

Оригинальный синтез современных стихотворений и старых фотографий создает особенное настроение – настроение ночной прохлады заветных старых дворов незаметных постороннему глазу архитектурных украшений…

104 страницы более 100 фотографий и стихов.